У правовій державі в порядку, спосіб і межах, передбачених законодавством з дотриманням процедури, затверджений уповноваженим органом зразок службового посвідчення – графічне зображення не може бути об’єктом приватної власності або комерційних прав у спосіб, що обмежує державні інституції в його використанні для виконання своїх функцій. Інше розуміння призвело б до монополії окремої юридичної особи приватного права, залежності держави від волі власника майнових авторських прав на графічне зображення, що суперечило б, зокрема, правовим засадам економічної конкуренції, ефективності публічних закупівель, створило б умови для обмеження прав держави у виборі постачальника для задоволення потреб держави в забезпеченні службовими посвідченнями державних інституцій.

Визнання відсутніми в автора майнових прав на твір є неналежним способом захисту, якщо не встановлено їх передачу в належність іншій особі.

Застосування недійсності реєстрації у сфері інтелектуальної власності як способу захисту ефективне для тих випадків, за яких для набуття виключного права застосовується реєстраційна система набуття прав, а в інших випадках такий спосіб не припиняє порушення цивільних прав та інтересів і не відновлює їх.

Таких висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.

Державне поліграфічне підприємство звернулося з позовом про зобов’язання ДП припинити використання належного позивачеві службового твору – графічного зображення (дизайн бланка службового посвідчення НПУ, який розроблявся позивачем) шляхом виготовлення бланків службових посвідчень, стягнути упущену вигоду внаслідок порушення авторського права та ін.

ДП в зустрічному позові просило суд визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію авторського права на зазначений твір і відсутніми в Державного поліграфічного підприємства авторських прав на нього.

За результатами нового розгляду справи господарський суд першої інстанції первісний позов задовольнив, а в задоволенні зустрічного позову – відмовив.

Суд апеляційної інстанції зазначене рішення скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовив, а зустрічні позовні вимоги задовольнив.

КГС ВС, розглянувши касаційні скарги сторін, скасував постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення зустрічного позову, зокрема, з огляду на таке.

Зважаючи на встановлені обставини та зміст Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» (який застосовується до відносин у спорі), правова охорона зображення, що становить розроблений позивачем твір, як об’єкта авторського права припинилася.

Затверджений уповноваженим органом зразок службового посвідчення не може бути об'єктом приватної власності або комерційних прав. Держава не повинна залежати від волі приватного власника авторських прав при виконанні своїх функцій, оскільки це суперечить засадам конкуренції та ефективності публічних закупівель.

Висновки суду апеляційної інстанції щодо ефективності обраного ДП способу захисту про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір та про задоволення цієї вимоги є помилковими.

Постанова КГС ВС від 23 червня 2026 року у справі № 910/19775/23 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/137802156.

Верховний Суд