Такого висновку дійшла об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 754/15594/23.

За обставинами кримінального провадження суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили неповнолітнього за ч. 2 ст. 125 КК України із застосуванням ст. 100 цього Кодексу до покарання у виді 60 годин громадських робіт. У касаційній скарзі прокурор зазначав, що призначення неповнолітньому покарання поза межами санкції ч. 2 ст. 125 КК України у виді громадських робіт із посиланням тільки на норми Загальної частини Кодексу, що регулюють особливості призначення покарання неповнолітнім (ст. 100 КК України), без урахування загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 Кодексу, щодо дотримання мінімального розміру покарання, передбаченого санкцією цієї статті, є неправильним застосуванням (тлумаченням) закону України про кримінальну відповідальність.

Відмовляючи в задоволенні цих касаційних вимог, ОП ККС ВС вказала, що статті 99–102 КК України конкретизують положення ч. 1 ст. 65 Кодексу. Системний аналіз статей 69 і 99–102 КК України свідчить про те, що ці норми не конкурують між собою, оскільки статті 99–102 Кодексу встановлюють розміри покарань, у межах яких вони можуть бути призначені у випадках вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, якому покарання необхідно призначати незалежно від мінімального розміру покарань, передбачених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, за якою його засуджено, а також від того, чи є підстави для застосування положень ст. 69 КК України. Водночас при наявності умов та підстав за вчинення кримінального правопорушення неповнолітньому може бути призначене покарання із застосуванням приписів ст. 69 КК України.

Посилання на постанову ОП ККС ВС від 7 квітня 2025 року у справі № 754/15594/23 (провадження № 51-4274кмо24) буде невідкладно додане після її оприлюднення в ЄДРСР.

Верховний Суд