Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Василь Крат та Олексій Осіян розповіли про те, які правові норми є основними регуляторами приватних відносин і які є ієрархії актів цивільного законодавства, а також про особливості розгляду спорів щодо земельних ділянок водного фонду й земель лісогосподарського призначення. Лекцію провели в межах підготовки для підтримання кваліфікації суддів судових палат у цивільних справах апеляційних судів, організованої Національною школою суддів України.
Під час виступу суддя КЦС ВС Василь Крат розповів про регулятори цивільних відносин. Серед них він виокремив:
Норми ЦК України – основний регулятор приватних відносин. Згідно зі ст. 4 цього Кодексу ієрархія актів цивільного законодавства може базуватися на їхній юридичній силі (вимір за вертикаллю). Вона поширюється, по‑перше, на співвідношення закону та підзаконних актів і, по‑друге, на співвідношення Конституції та законів (як кодифікованих, так і інших – поточних). Вимір ієрархії за горизонталлю, тобто ієрархії між ЦК України як кодифікованим законом та іншими (поточними) законами, що регулюють цивільні відносини, базується на визнанні ЦК України основним актом цивільного законодавства.
Розглядаючи ієрархію за горизонталлю, суддя звернув увагу на численні приклади, за яких колізії між нормами ЦК України та інших законів вирішувалися із застосуванням ч. 2 ст. 4 цього Кодексу, яка закріплює пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів. Наприклад, Велика Палата ВС вказала, що закріплення в ЦК України необхідності ухвалення інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України (постанова ВП ВС від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17).
Щодо виміру ієрархії за вертикаллю Василь Крат наголосив, що в ст. 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, які можуть регулювати цивільні відносини. Інші органи державної влади України й органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Тож можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена (постанова КЦС ВС від 6 листопада 2019 року у справі № 490/7017/16-ц).
Також Василь Крат навів кілька прикладів спорів, коли Верховний Суд акцентував, що певний нормативно-правовий акт (зокрема, постанова НБУ, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, наказ Державного комітету по земельних ресурсах) не є актом цивільного законодавства в розумінні положень статті 4 ЦК України і, відповідно, не є регулятором цивільних відносин.
Окрім цього, доповідач зауважив, що договір – це універсальний регулятор, а отже він є підставою для становлення, зміни чи припинення приватних прав і обов’язків та інших наслідків саме для його сторін (справа № 396/269/18). У постанові КЦС ВС у справі № 756/15123/18 колегія дійшла висновку, що договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання і має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов’язків. За його допомогою сторони можуть регулювати застосування у своїх відносинах юридично значимих повідомлень (зокрема, порядок надсилання та визначення того, коли повідомлення вважатиметься отриманим).
З презентацією Василя Крата можна ознайомитися за посиланням – https://cutt.ly/TNW2oS4.
Суддя КЦС ВС Олексій Осіян розповів про актуальну судову практику щодо розгляду земельних спорів у Верховному Суді. Цього разу лектор звернув увагу на розгляд справ, які стосуються земельних ділянок водного фонду та земель лісогосподарського призначення.
Нерідко трапляються спори щодо земель прибережних захисних смуг. Вони є частиною водного фонду України, тому на них розповсюджується особливий порядок надання та використання. Володілець таких земель може бути змінений шляхом передання їх у приватну власність лише у випадках, прямо передбачених у ст. 59 Земельного кодексу України.
У постанові у справі № 504/2864/13-ц Верховний Суд зазначив, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України неможливе. Розташування цих земель указує на неможливість виникнення приватного власника, а отже й нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього Кодексу.
Суддя наголосив на тому, що в такому разі позовна вимога зобов’язати повернути земельну ділянку розглядалася як негаторний позов, який міг бути заявлений упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду, бо це є постійним порушенням права держави щодо земель водного фонду.
Водночас під час розгляду справи № 359/3373/16-ц судді ВП ВС дійшли висновку, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (ішлося про віндикаційний позов) у порядку ст. 387 ЦК України є ефективнішим способом захисту права власності.
До того ж Олексій Осіян зосередився на особливостях повноважень прокурора під час представництва інтересів держави в цій категорії справ. Разом із слухачами він обговорив також, яким чином захистити порушене право, якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладання додаткової угоди до договору оренди землі.
Важливим є питання щодо змін у розгляді земельних спорів під час дії воєнного стану. У цей період земельні відносини регулюються пунктами 27 і 28 Перехідних положень ЗК України, зміненими Законом України від 12 травня 2022 року № 2247-IX. Ці норми стосуються регулювання практично всіх видів права користування (договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення автоматично продовжуються на один рік, змінюються умови передачі їх в оренду, зникає відповідальність за невиконання вимог цільового призначення).
Наостанок суддя нагадав, що після припинення або скасування воєнного стану в Україні чи в окремих її місцевостях договори оренди та прав оренди, які виникли на підставі п. 27 Перехідних положень ЗК України, продовжують свою дію.
З презентацією Олексія Осіяна можна ознайомитися за посиланням – https://cutt.ly/sNW2wBe.
